Земля із небом гомонить

Картини Анатолія Марчука мають філософським підтекст і глибоко метафоричні. Вони сповнені узагальнень і символічних знаків, що стають ключем до шифру, яким Космос закодував зв’язок людини і Всесвіту та сам сенс життя.  

Це стосується як акварельних, так і живописних робіт художника, сповнених високої емоційної напруги.  

Крім пошуків кольору митець намагається якщо не осягнути, то хоча б підійти упритул до феномену простору. Він ділиться з нами власним світосприйняттям, але не наполягає на власній правоті і дає можливість кожному прочитати  по-своєму картину світу, зафіксовану художником у порухах вітру, у грі веселки чи хлюпотінні річки.

Хоча сам митець наполягає на тому, що його творчість є реалістичною, основним у його полотнах є не світ предметів з їх конкретністю, а та містична, сяюча аура, яку вони випромінюють.

А. Марчук: «Приходить зима. Я сідаю за акварель. Працюю зранку до ночі, до запаморочення в голові. Стаю несамовитим. Два тижні можу не виходити з майстерні. Зачиняюся, щоб ніхто не заважав, вимикаю мобільний телефон».

А. Марчук: «Коли ж настає квітень, розкладаю перед собою сто вже відібраних, кращих робіт. Вибираю  зі ста тридцять. З тридцяти відбираю десять, а потім з десяти — одну. Й оці "одні" глядачі можуть потім побачити на виставках чи в каталогах».

Графіка. Початок

Кращий аквареліст України Анатолій Марчук починав свою професійну діяльність 30 років тому  як художник-офортист. 

У складній техніці офорту створив графічні цикли:

• "Погляд крізь століття" ("Золоті ворота", "Андріївський узвіз", "Воздвиженський монастир" та ін.),
• "Пам’ятки архітектури" (" Золотоверхий собор", "Кирилівська церква" та ін.)
• "Зимові мотиви"
• "Дерева".

Окремо слід виділити так звану "краківську серію", до якої ввійшли п’ять офортів.

А. Марчук: «Це місто дуже люблю. До речі, одна з моїх перших персональних виставок за кордоном відбулася саме у Кракові».  

Останні ж роботи, зроблені у цій техніці, склади графічну серію, присвячену  100-річчю німецького міста Куксхавен (10 офортів) .

Після офорту розвиток Анатолія Марчука як художника-графіка  прослідковується в акварельних  серіях "Козичанські мотиви"  та "Село мого дитинства", і роботах олівцем "Місто, в якому я живу".  

Майже всі мотиви дотичні до моїх рідних місць.  

Можливо, тому ці картини такі щемливо ліричні.  У творах Марчука вічна і прекрасна батьківська земля журиться в осінній імлі,  дрімає в зимовій безмовності, прокидається під променями весняного сонця, а літньої днини гомонить та перемовляється з річкою, квітами, деревами.

Олійний живопис. Аванреалізм

Десь на початку 90-х років Марчука захоплює олійний живопис,  і своє нове захоплення він перетворює у надзвичайно цікавий експеримент.  Художник по своєму преображає і переосмислює дійсність, зображуючи на полотні якісь цілком конкретні речі, але підносячи їх  до узагальненої формули буття.  

А. Марчук: «Тобто картина абстрактна і фігуративна водночас. Я назвав це авангардним реалізмом».

Аванреалізм стає фірмовим стилем Марчука, в якому художник передає свій погляд на світ і своє до нього ставлення. Втім, Анатолій Марчук ніколи не зупиняється на досягнутому.  

А. Марчук: «Є художники, які, знайшовши тему і техніку, намацують грошову жилу і далі йдуть протоптаною стежкою. Я ніколи на це не спокушався. Переходив від офорту до акварелі, потім — до пастелі, олійних робіт, шукаючи модернові ходи. Часто буває,  що хтось зі знайомих дивується, каже: «Я знав тебе зовсім іншим, а ти тут цілковито несподіваний».

Хто не шукає, той не творець. Отже, я традиційний у тому сенсі, що сповідую вічні цінності людства, не видрючуюся, не епатую, не ламаю. Водночас у своїй творчості постійно ризикую».

Акварель

Влітку 2014 року на Всеукраїнській виставці-конкурсі імені Георгія Якутовича Анатолій Марчук  отримав всеукраїнське визнання як майстер акварелі, одержавши першу премію у цій номінації.

А. Марчук: «Я завжди сумнівався у своїх акварелях, ніколи не сприймав їх як серйозний засіб образотворчого мистецтва, швидше, бавився в акварель. Колись давно Марко Гейко сказав мені: "Якби я вмів писати акварелі так, як ти, я ніколи в житті нічим іншим не займався б». Але я не дослухався тоді до його слів, шукав себе в інших техніках, здебільшого писав олією.

Проте, я давно помітив: якщо вмієш щось робити, то час від часу повертаєшся до цього навіть не залежно від власних планів. Так, взимку 2012 року я взявся за акварель».

Краса пейзажів у акварельних роботах Анатолія Марчука передана у складній техніці малювання по мокрому. Сам художник порівнює її з вередливою жінкою: тільки здалося, що вгамував, змусив підкоритися,  а вона хмикнула і зробила все по-своєму.    

Що ж до тем і сюжетів, то, мабуть, кожен знайде в акварельних роботах Марчука знайомі краєвиди. Тільки у  нього за картинками природи стоять абсолютно специфічні художні рішення:  зображувані об’єкти конкретні і в той же час розмиті, настрій життєрадісний і задумливий,  а фарби насичені і приглушені одночасно.  В результаті на картині з’являться дивовиже, значною мірою абстраговане зображення — образ українського пейзажу на тлі Всесвіту.

У пейзажах я свідомо не малюю людину, як і її творінь. Просто хочу, щоб глядач, зупинившись перед картиною, бодай на мить відчув подих вічності, вловив глибинним зором відблиск того, що було до нас і що буде після нас.