Vlodko Kaufman

Влодко Кауфман із певною іронією ставиться до ідеї "мистецтва заради мистецтва". На його думку, ті, хто найчастіше говорить про незалежність, зазвичай найуспішніше продають свої роботи. Після завершення професійної освіти йому знадобилося близько двадцяти років, щоб позбутися академічного впливу та почати творити власною рукою, а не під керівництвом учителя.

Він відверто описує свій розподіл часу: невелика частина йде на виживання, більшість — на лінощі, і лише незначний відсоток присвячений творчості. Проте саме в цій частці народжується цілий всесвіт. Кауфман сприймає кожного художника як своєрідного творця — того, хто формує власний мікросвіт із власними віруваннями, суперечностями та почуттями.

Його вибір матеріалів також підкреслює цю позицію. Замість довговічності він обирає крихкі, «живі» речі — ті, що мають енергію, але приречені на зникнення. Наприклад, листя стає основою для образів птахів, які супроводжували його в різні моменти життя. Їхнє природне розкладання він сприймає не як втрату, а як повернення до природи.

Кауфман не прагне чітко пояснювати свої роботи. Для нього мистецтво починається з імпульсу, який кожен глядач відчуває по-своєму. Сенс не є обов’язковим чи заданим — він виникає індивідуально. Часто художник дивується інтерпретаціям глядачів, які знаходять у його роботах глибокі й несподівані історії, про які він сам навіть не думав.