Роль ООН у подоланні наслідків чорнобильської катастрофи

У Києві з коротким робочим візитом перебувала заступник генерального секретаря ООН, генеральний директор відділення ООН у Відні пані Маргарет Джоан ЕНСТІ.

На зустрічі з журналістами у прес-центрі Міністерства закор­донних справ республіки пані Енсті, підсумовуючи свій візит, сказала:

— Наприкінці минулого року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла резолюцію про міжнародне співробітництво щодо ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. В березні нинішнього року генеральний секретар ООН доручив мені стати координатором цієї програми. Нинішня моя місія має дуже конкретну мету: спільно з урядами України, Білорусії, Російської Федерації та Союзу в цілому розробити генеральний план, який би ми могли представити міжнародному співтовариству на форум, що відбудеться на початку липня в Женеві.

У цей важкий для світу час є й інші трагедії, проте трагедія Чорнобиля, п'яту річницю якої відзначило людство, триває. Сподіваюсь, що мій візит сприятиме швидкій мобілізації допомоги жертвам Чорнобиля у вигляді конкретних проектів у галузі сільського господарства, охорони здоров'я, освіти, а також соціального захисту і промисловості.

Зі своїми колегами я відвідала Чорнобиль і Прип'ять. Побачила ЧАЕС зблизька. На власні очі переконалася — тут працюють мужні і хоробрі люди. Вони справжні професіонали і можна лише позаздрити їхній витримці. Стає зрозумілим, чому всі без винятку держави—члени ООН дали згоду виділити 20 мільярдів доларів Союзу РСР для подолання наслідків найбільшої катастрофи двадцятого століття. Конче потрібно якомога швидше скоординувати зусилля світової громадськості для реалізації програми допомоги.

На знімку: Пані Маргарет Дж. Енсті під час відвідання Київської дитячої спеціалізованої лікарні № 14.

Я мала зустріч у Верховній Раді України, розмовляла з представниками уряду республіки, взяла участь у роботі Міжнародного семінару «Єврочорнобиль-2», відвідала дитячу спеціалізовану лікарню № 14, де бачила діточок, захворювання яких спричинені чорнобильською бідою, ознайомилась зі статистикою захворювань, дізналась, якої допомоги потребують дитячі клініки.

Велике враження на мене і моїх колег справила виставка картин Петра Ємця. Свої твори він протягом трьох років писав у 30-кілометровій зоні. Вони стали справжнім документом епохи. Я сказала автору, що в захопленні від його таланту.

Хотілося б торкнутися ще одного питання. Люди вже звикли сприймати ООН як політичну організацію. Безперечно, так воно й є, оскільки її головне завдання — підтримання миру. Проте це розуміння дуже завузьке.

Якщо звернутися до Статуту ООН, то в ньому зафіксовано й такі її цілі, як покращання соціально-економічного становища людства, боротьба проти всіх видів дискримінації. І хоча люди не завжди це ясно собі уявляють, та понад 80 відсотків бюджету співтовариства витрачається на соціальні і економічні програми. Я очолюю третю штаб-квартиру ООН у Відні, звідки, зокрема, координуються наші програми, що стосуються соціальної політики і розвитку. Це і боротьба з розповсюдженням наркотиків, запобігання злочинності, поліпшення становища жінок, дітей, молоді, інвалідів, старих та інші програми.

У своїй роботі ми прагнемо не тільки до налагоджування міжнародного співробітництва на найвищому рівні — до укладання договорів чи конвенцій, розробки основних напрямів дій в тій чи тій сфері, а й до здійснення конкретних проектів на місцевому рівні.

Все це повною мірою стосується і чорнобильської проблеми. Хоча наші ресурси, що виділяються на конкретні програми, обмежені, наша допомога полягає не тільки в грошах, а й у технічному сприянні. Крім того, ми можемо відігравати каталізуючу роль у налагодженні дво- та багатосторонніх контактів між певними організаціями різних країн.

Чорнобиль дав нам багато уроків. З'ясовуються все нові й нові його наслідки. Ми не впевнені, що для нас щось не відкриється ще через п'ять, десять або двадцять років. Завдання вчених, і перш за все медиків, ретельно досліджувати і узагальнювати сумний досвід Чорнобиля, щоб ця скарбниця досвіду і знань могла стати надбанням всього людства.

Не можна розглядати чорнобильську катастрофу як місцеву, локальну. Це глобальна подія, що зачіпає усе людство, тому і все міжнародне співтовариство повинне зосередити свої зусилля на подоланні жахливих наслідків Чорнобиля.