Ренесанс Михайла Дмитріва

Початок творчого життя   Михайла Дмитріва припав на сімдесяті роки минулого сторіччя. В СРСР це був важкий, сонний, лицемірний час, коли система душила все живе і була  байдужою до особи митця. Але яку б підлість стосовно художника не чинила система, вона не зломила творчої свободи, яка була у Дмитріва завжди. Чітка громадянська позиція, власний погляд на історію знаходили відображення в його творчості будь-якого періоду.

Дебют, що затягнувся

Так сталося, що всі мої перші проекти були затверджені високими комісіями, перемогли у конкурсах, але під них не знайшлося фінансування.

Чиновники, котрі давали дозволи на встановлення скульптурних об’єктів,  виносили роботам Дмитріва вердикт: "Не відповідає методу соцреалізму", а значить не має права на існування.

Дипломна робота у Львівському художньому училищі — "В’їздний знак до міста Городок" — була заборонена до встановлення, тому що асоціювалася з тризубом. А ескіз фонтана «Десна впадає в Дніпро» не був затверджений, бо в ньому побачили заборонену чуттєвість. Реалізований таки дипломний проект — триметровий пам’ятник Василю Стефанику — Михайло Дмитрів встановив за власний рахунок.

Михайло Дмитрів. Пам’ятник Василю Стефанику. 1979.

"Я загорнув дитину у каштановий листочок"

Після закінчення навчання Дмитріву не дозволили залишитися у столиці і тривалий час він узагалі не міг знайти роботу за фахом. Та навіть у складні часи матеріальної скрути, відсутності замовлень, художник продовжував творити.

У 1982 році Михайло  Дмитрів переміг у конкурсі на створення пам’ятної  медалі «Народженому у місті-герої Києві». В основу композиції лягла блискуча і заразом проста ідея.

Я загорнув дитину у каштановий листочок і виграв конкурс. Це дало трохи натхнення і матеріальної підтримки (медаль тиражували протягом 10 років і в столичних загсах її вручали всім новонародженим киянам).

До речі, під час роботи над проектом "позувала" художникові його молодша донька Оксана, котрій саме виповнилося три місяці.

Михайло Дмитрів. Ескіз медалі "Народженому у місті-герої Києві". 1980.

"То мій біль"

Задовго до здобуття Україною незалежності Михайлов Дмитрів звернувся до теми УПА і депортації людей з прикордонних територій. Згодом він ще не раз  повертався до цих та інших трагічних сторінок історії України.

У 1984 році скульптур створив "П’єту (Операція "Вісла"). У 90-х до неї додалися «Ранений ангел», «Жертвам голодомору», "Мотовилівський бій".

Михайло Дмитрів. "П’єта (Операція  "Вісла")". 1980.

Це все автобіографічні речі. Мій неминаючий біль.

Серед інших робіт митця, якими були відзначені 80-і роки, слід виділити рельєфи «Василь Стефаник», «Іван Франко», медаль «Кирило Стеценко», проект пам’ятника «Соломія Крушельницька». В цих творах важлива, насамперед, передача поліфонічного, суперечливого внутрішнього світу його героїв. Зовнішня схожість сприймається ним швидше як обов’язкова умова гри, установка реалістичного стилю. Дивовижна схожість супроводжується чуттєвістю. Портрет друга - поета Василя Герасим’юка за витонченістю  різьби можна співставити з роботами майстрів античності.  

Михайло Дмитрів. Портрет друга, поета Василя Герасим’юка. 1980.

У 90-х роках скульптор, захоплений ідеєю становлення культури незалежної України,  створює  рельєфи «Ольга і Володимир»,  «Іван Франко та Василь Загаєвич», медаль  «Михайло Бойчук», проект пам’ятника «Тарас Григорович Шевченко».

Австрійський період

У 2000 році  Михайло Дмитрів приймає запрошення академії Святої Маргарити і приїздить до Австрії. Тут спільно з місцевими майстрами виконує роботи з  реставрації старовинної австрійської скульптури та відродження народних традицій роботи по каменю. Імпровізатор і аналітик, він сміливо і впевнено експериментує з формою, стилями і техніками,  удосконалює власну майстерність.  Вивчаючи європейський досвід, пропускає його через призму власного авторського досвіду – як естетичного, так і духовного, створюючи нову якість і роблячи власні відкриття.

Роботи цього періоду мають переважно  релігійно-філософський зміст ("Святий Флоріан", "Cвятий Хритофор", "Марія Магдалина", "Матір Божа"та ін.). Вони пов’язані із зверненням до християнської традиції, Біблії, спираються на головні християнсько-світоглядні категорії: віру, щастя, любов.

В австрійському містечку Оллесдорф у 2003 році  встановлена скульптура «Отець Піо». Статуя зображає італійського ченця з ордену капуцинів  Падре Піо з П’єтрельчіни, канонізованого у 2002 році. В ній органічно поєднано сакральний зміст і реалізм образу монаха. Його фігура зберігає спокій, благородство і разом з тим наділена магічною силою - впевненим, благословляючим жестом святий несе надію і зцілення кожному, хто звертається по допомогу.

Але, будучи багатоплановим, скульптор не обмежується лише релігійною тематикою. В Австрії Дмитрів влаштовує персональні виставки, працює на замовлення. На прохання організаторів  міжнародного музичного конкурсу, присвяченого пам’яті Френка Сінатри, Дмитрів створює головний приз – медаль переможцю. Вирізьблена з каменю медаль метрового діаметру вражала майстерністю виконання, відчуттям форми, образністю мислення, витонченим гумором.                

Понад 600 скульптурних  композицій українського митця, створені в цей період, збагатили приватні колекції та прикрасили інтер’єри Австрії, Німеччини, Америки.

Архітектура і дизайн

У 2006 році Михайло Дмитрів повернувся в Україну та поринув у нове захоплення - архітектуру і ландшафтний дизайн.  Досвід, здобутий  під час навчання в Австрії, він успішно реалізовує,  створюючи садибні проекти. Дизайн Дмитріва відзначається гармонійним поєднанням природних і штучних форм, будівель і декоративних груп рослин. Кожна садиба має свій виразний силует, колорит, що робить її оригінальною, несхожою на інші.

Виконуючи замовлення з оздоблення ресторанів, кав’ярень Дмитрів демонструє ще одну грань свого таланту — він блискучий декоратор. В його інтер’єрах прочитується як відчуття матеріалу (будь то дерево, кераміка, бронза, мармур, віск, скло, дзеркало чи навіть вода), так і закоханість у гру фактур. Поліхромність і гармонія контрастів, оригінальна композиція, динаміка та досконалість форм, що присутні в усіх його дизайнерських рішеннях, надають приміщенням особливої атмосфери. Та головна відмінна риса проектів Дмитріва полягає у тому, що вони зберігають єдиний стиль: європейський, але глибоко національний, що має народне коріння та розвиває українську мистецьку традицію.

Працював я і з японськими, і з французькими, і з австрійськими дизайнерами та архітекторами, тож бачив різні стилі і напрями, але завжди стою на нашій архаїчній українській мазанці.  Глина, дерево, камінь — це найздоровіше середовище, серед якого можна виховувати сильних і розумних дітей.

Авторський почерк Дмитріва  особливо виразний  у  проектах реставраціії  історико-архітектурних ансамблів: маєтку родини Ханенків*  у селі Оленівка та  городища «Млинок»* на Фастівщині, городища і замку у Макарові.

За проект каплиці у городищі Млинок скульптор нагороджений грамотою Патріарха Київського Філарета.  В силуетах куполу цієї кам’яниці вгадуються шоломи древніх слов’янських воїнів, повернутих на чотири сторони світу.  Яскравий купол ротонди особливо виразний на тлі блакитного неба — це символ чистоти, духовності, віри, тут все дихає земним раєм, дарує серцю особливий спокій. Тематика божественного, як вищого закону істини і благодаті, нерозривним ланцюжком об’єднує всі роботи автора, є втіленням його культурних ідеалів.

Розвиваючи традиції, відображаючи час

Творчість Михайла Дмитріва – це сучасний український Ренесанс,  збереження і продовження тих важливих рис культурної спадщини, які перейдуть від предків до нащадків, адже, на глибоке переконання скульптора, відродження держави відбувається через відродження культури.  

Михайло Дмитрів. "Від створення світу". 2010.

Дмитрів, безумовно, є носієм реалістичних традицій у мистецтві. У той же час його твори символічні та  сучасні: це мистецтво, з яким можна контактувати, спілкуватись, усвідомлювати, що воно є відображенням часу, в якому живеш сьогодні. Через символи й образи скульптор  доносить до глядача свій погляд  на минуле і сьогодення, на мистецтво – як шлях інтелектуального та емоційного вдосконалення людини.  У творчих  планах митця – створити український Стоунхендж - своєрідний олтар вітчизняної  історії : Батурин,  Крути,  УПА,  Бабин Яр,  Небесна сотня.