Про мистецтво та про себе

Про місію митця

Художник народжується для певного куска землі, який він не повинен міняти чи  удосконалювати. Завдання майстра полягає у тому, щоб фіксувати процеси, які відбуваються в його краї. Картини, скульптури чи архітектурні форми складають матеріальну культуру народу, і то не справа художника оцінювати чи робити висновки — він має турбуватися лише про те, щоб його твори дали наступним поколінням правильне уявлення про те, хто до них тут жив, що думав і робив.

Про соцреалізм

Ще студентом я розумів, що радянське реалістичне мистецтво — це дорога в нікуди. Безумовно, через сто чи тисячу років нащадки хотітимуть знати , як жили і що робили їхні пращури. Приміром, нам же сьогодні цікаво дивитися на терракотових воїнів, яких знайшли в усипальниці Шихуанді. Так само і радянське мистецтво було б цікаве, якби не глушило і не давило все інше навколо себе.

Про стандарти у мистецтві

При соціалізмі діяли чіткі стандарти на все. Наприклад, якщо художник ліпив скульптуру радянського солдата, то замість того, щоб працювати над образом,  він мусив їхати у музей і вимірювати ширину застібки, довжину ременя, рахувати, скільки у ньому зроблено дірок. Імпровізація не допускалася. Але мені щастило: всі роботи здавав художній раді з першого разу, бо так компонував, щоб отворів на ремені не було видно.

Про математику у мистецтві

Перспективи, симетрія — то дуже важливі речі, але художник не повинен переходити на математику. Так само, як ми вчили пластичну анатомію не для того, щоб ліпити кісточки, а щоб створюючи образ, забути про них.

Про перспективи української культури

Головна проблема України в тому, що в нас немає цивілізованого мистецького ринку. Логіка така: чим бідніший художник, тим він талановитіший. А якщо не витримав і загнувся, що ж, мистецтво вимагає жертв.

Яких заходів потрібно вжити в Україні, щоб допомогти талантам? Нічого не потрібно робити, просто не заступати сонце. Пам’ятаєте, як сказав Діоген Македонському: "Відійти, ти заступаєш мені сонце"?

Перш за все потрібно дати можливість середньому класу реалізувати себе, щоб ті ж лікарі, вчителі, дрібні підприємці були фінансово спроможними придбати картину чи поставити на камін скульптуру, яка їм подобається. Хоча камін — це не бозна яке велике досягнення, але це знак визволення душі.

Про націоналізм

Націоналізм — термін, протилежний поняттям захоплення, поневолення, знищення, використання.  Це перш за все соціальне питання, яке проповідує достойне життя спільноти людей на тій території, яку їм дав Бог. 

Про галичанських "націоналюг"

Коли я студентом приїжджав додому на Великдень, то чув на вулиці не тільки українську мову. У нас говорили польською, італійською, французькою, німецькою: хто де працював, вчився, служив чи відбував полон, на ту мову й переходив при зустрічі. Галичина — це такий злиток цивілізаційних традицій, культур, мов, що агресії до іншомовної людини не могло бути апріорі. Росіянин, щоб вижити на Галичині, не мав бути сволотою, от і все.

Біда галичан полягала в тому, що тільки-но вони збиралися вирішити якісь соціальні питання, узгодити свої дії із владою, як відразу налітали, мов круки оті чорні сили, які  все нищили, палили, різали і при цьому жалілися, що їх б’ють.