Петро Ємець про себе, про творчість, про свою країну

Якщо хочете дізнатися щось про мене, не питайте ні про що. Дивіться на мої картини, і ви узнаєте про Петра Ємця набагато більше, ніж я зможу вам розповісти словами.

Звідки з'являється зображення?

Довго стою перед білим тлом чи вже й перед розпочатою роботою, розмірковую. А засинаючи, даю собі певне завдання. Коли прокидаюся вранці, маю відповіді на всі запитання. Фарби ще не лягли на полотно, та я вже чітко бачу завершену картину.

Про натхнення

Коли я пишу, то не виснажуюся ні фізично, ні емоційно. От коли придумав і не зробив, тоді місяць лежу в постелі. Це справді знесилює.

Про сучасне мистецтво

Горе-маляр малює жінці груди на коліні, а коліно замість лоба. Це, каже, авангардне мистецтво, і підписує: "Українська жінка". Та хіба ж вони такі, наші жінки? Для чого їх калічити?

Про головну проблему України

У нас хвороба єдина, і не чорнобильська. У нас хвороба - зажерливі чиновники біля державного корита, і от як позбавимося цієї хвороби, відразу стане суспільство здорове. А поки що при такій хворобі, яку ми маємо, ми ні на що не можемо розраховувати. (1996 р.)

Про храми

Кожен господар вирішує по-своєму, де поставити стільчик у хаті, де стіл, де ліжко. Так само і в нашій країні, кожен вирішував, потрібні храми чи ні. От прийшли ті — вирішили: не треба. Ось прийшли ці — вирішили: треба. Але повірте — це безкінечно. Прийдуть ще й інші, й інші щось будуть руйнувати...

Про власну позицію

Я залишався вірним обраному шляху тоді, коли мене гнобили, і зараз змінювати свої переконання не збираюся. Що ж до творчості, то змінюється життя, і змінююсь я як художник. Це нормальний, закономірний процес.