Мистецький код Наталки Заставної

Наталка Заставна в майстерні. Фото 2023 року.

Коли сьогодні пишеш про творчість українських мистців, важко оминути контекст війни, яка не лише разюче вплинула на кожного з них окремо, але й змінила внутрішню конфігурацію усієї мистецької спільноти в цілому. Із початком повномасштабного вторгнення російських військ коло українських художників розділилося на три великі табори: одні взяли до рук зброю і вступили до лав ЗСУ, другі зайнялися волонтерською діяльністю, треті продовжили творити. Проте усіх об’єднала спільна мета – перемога у війні, знищення ворога, збереження державності України.

Як і багато інших мистців, із початком війни знана львівська художниця Наталка Заставна довгий час не могла взятися за пензель, натомість всі сили спрямувала на волонтерську діяльність. Через її руки пройшли десятки бронежилетів та рацій, сотні предметів тактичного одягу та засобів тактичної медицини, що в потрібний момент потрапили на фронт, до захисників України. Згодом, оговтавшись від початкового шоку через гнітючі події у країні, вона повернулася до творчості.

Народилася художниця 1988 року в Новому Роздолі на Львівщині. Хоча професійну освіту мисткиня здобула у Львівській політехніці на кафедрі дизайну, її головним учителем і наставником у живописі став майбутній чоловік, широко відомий далеко за межами України художник Сергій Гай. Виставкову діяльність розпочала в 2012 році на Міжнародному осінньому салоні «Високий Замок», після чого взяла участь у понад п’ятдесяти групових виставках, пленерах та симпозіумах і здійснила п’ять персональних виставок у Львові, Києві та Тернополі. Роботи художниці зберігаються у приватних колекціях та музеях сучасного мистецтва України, Європи та США.

Сьогодні в її доробку понад сто живописних творів різних форматів і технік. Жанрове розмаїття творчості включає портрет, пейзаж, натюрморт, ню, анімалістику і сюжетну картину.

Прослідковуючи розвиток візуальної мови мисткині протягом останнього десятиліття, можемо визначити провідні стилістичні прийоми та пластичні рішення її творчості. Лаконізм і простота трактування образу, непередбачувані ракурси, міцно збудовані композиції, акцент на фактурі, виразність шарів виплеснутої на полотно фарби, фіксація швидкоплинності миті – ось головні характеристики творів Наталки Заставної. Тематичний діапазон живописних полотен коливається від інтимно-камерних однофігурних композицій до анімалістичних образів, трактованих монументально. Художниця проводить суб’єктивний живописний експеримент, використовує свідоме спрощення образів та виражальних засобів, відходить від усталених естетичних настанов академічного мистецтва, знаходячи імпульс для пошуку нової форми. «Я займаюсь виключно живописними проблемами: досліджую, як колір, фактура, композиція впливають на психіку людини, на її душу», – каже мисткиня.

У її творчості ми не знайдемо конфліктів, соціальної проблематики або драматичної напруги. Жінки в розслаблених позах із бокалом вина у руці, могутні чоловічі поплічні портрети, різноманітні звірі, птахи та квіти складають образний світ художниці, у якому не місце жорстокості, ненависті й агресії. Її твори не розповідні, а скоріше, чуттєві. У своїх роботах Наталка Заставна зображує світлу сторону життя – це найбільш властиво її авторській природі. Формула образотворчості мисткині має оптимістичне забарвлення. Можливо, саме тому в перші дні війни вона не могла працювати творчо.

Деякі роботи художниці споріднені із творами Сергія Гая як на тематичному, так і на формальному рівні. Проте у них ми знаходимо більше спокою, ніжності, жіночності, на противагу бурхливому лавоподібному потокові творчої енергії мистця. Особливо зворушливим є цикл робіт на звірину тематику, де художниця не прописує деталей, а насамперед показує стан тієї чи іншої тварини. Це і бик, який впевнено суне на глядача, займаючи майже весь простір живописної площини, і кіт, що розніжено розвалився на столі поряд із квітковим вазоном, і численні вівці, ведмеді, ворони, тигри у різноманітних ракурсах.  

Надзвичайно виразною є пара сурикатів, зображена на фоні умовного пейзажу. На полотні Наталки Заставної тварини застигли у характерній для них позі: витягнулись у весь зріст на задніх лапах, склавши передні перед собою. Змістом твору є фіксація паузи у нестримному русі життя, у той час як обрані тварини є лиш інструментом для вираження сутності цього поняття. Саме тому їх трактовано просто, узагальнено, без прописування конкретних рис і деталей. Колорит картини теплий. Домінуюча охра різних відтінків увиразнюється і доповнюється бежевим, помаранчевим, глибоким коричневим та чорним. Світлі плями тла надають картині глибини, просторовості, чіткості абрису фігур переднього плану. Відчуття спиненого на мить руху підкреслюють розмашисті, динамічні мазки, кольорові потьоки, ритмічні світлові плями в поєднанні з важкими темно-коричневими площинами другого плану та локальним кольором позему («Сурикати»).

Без назви, 2019. Полотно, мішана техніка, 110х60 см.

Наталка Заставна зазвичай не дає назв своїм творам, залишаючи певний простір для домислювання, польоту фантазії, співучасті глядача у трактуванні обраного мотиву. Малюючи той чи інший образ, художниця не прагне до достовірного відтворення предмету чи портретної схожості зображуваного персонажа. Скоріше навпаки, у своїй творчості вона балансує між реалізмом та абстракцією, часто залишаючи лиш натяк на певну форму.

Образ людини в портретах мисткині є символічним відбитком чогось величного і масштабного. Обмежуючи психологічно-натуралістичні характеристики моделі, вона зосереджується не на зображенні тієї чи іншої людини на полотні, а на відображенні її емоційного стану. Індивідуальність у такому випадку відступає на другий план. Один із найвиразніших творів художниці, виконаних під час війни – портрет жінки в червоній сукні, – відзначається структурною простотою та легкістю. На полотні зображена фігура жінки у сидячій розслабленій позі. Лаконічний за смисловим наповненням сюжет приваблює глядача своєю живописністю і ненав’язливою емоційністю. У цьому творі ми спостерігаємо спрощеність сюжетики на користь живописному наповненню. Художниця акцентує увагу глядача на пластиці жіночого тіла, її розніженій позі. Першу скрипку в колірному звучанні композиції грає червоний, який не вульгаризує, а дає лиш легкий натяк на еротизм зображеної героїні гогенівсько-таїтянського типу. Обрана тональність протиставлень синього в розбілах охрі та червоному згармонізовує вибудувану на контрасті композицію. Усе тут, у цьому настроєво змережаному живописному строї пронизане спокоєм і гармонією («Жінка в червоній сукні»).

Без назви, 2023. Полотно, мішана техніка, 80х120см.

Пейзажі Наталки Заставної відзначаються вивіреністю композиції, злагодженістю колориту та живописністю картинної площини. Їх у творчому доробку мисткині небагато. Об’єкти, зображені на полотні, зазвичай не мають прихованого смислового навантаження. Художниця не пише природу з натури, а видобуває образи з глибин своєї фантазії. Вона не відтворює той чи інший краєвид у достовірній формі, а лиш використовує образ природи для вираження власного настрою, того стану, в якому вона перебуває в той чи інший момент.

Показовим пейзажем мисткині є твір, над яким вона працювала протягом кількох років і завершила у 2023-му. Виконаний у холодній кольоровій гамі, він навіває почуття спокою і гармонії. Увагу глядача привертає не сюжет картини чи її прихований зміст, а живописність картинного полотна. Багатошаровість фарби, вібрація кольору, помережаність площин тональними та колірними переходами, багатство фактур і текстур – ось чого вдається досягти мисткині у цьому творі. Застосовані художницею ефекти і прийоми дають глядачеві можливість годинами блукати поглядом по живописній площині і насолоджуватися соковитістю барви.

Без назви, 2023. Полотно, мішана техніка, 80х100см.

Загалом у своїх роботах художниця активно експериментує із кольором та композицією. Важливим виражальним засобом для неї є фактура і текстура фарби. Свобода накладання мазків, кольорових площин, плям та фарбових потьоків народжує на полотнах непередбачувані ефекти. Методом розливання фарби на полотно, продряпування шпателем або протирання наждачним папером Наталка Заставна досягає бажаної фактури, яку неможливо повторити вдруге. Основні інструменти у майстерні художниці – це пензлі, мастихіни та будівельні шпателі. Для створення картин вона використовує акрил, олію, фактурні пасти та додаткові матеріали, працює зазвичай на полотні, рідше на картоні. 

 Ескізи майбутніх творів робляться вкрай рідко – творчий метод мисткині передбачає свободу виникнення образу. Натомість, перед початком роботи вона вдається до «розписування», певного занурення у процес творчості. Наче вправний музикант, що перед виконанням твору перевіряє інструмент, розігріває пальці та входить у відповідний стан, сам перетворюючись на музику, художниця мусить налаштувати струни свого внутрішнього живописного чуття. Вона хаотично наносить плями, фарбові потьоки, мазки і лінії на невеликі картонки, і лише після цього підходить до повноформатного полотна. Із плям та кольорових площин, що з’являються на ньому з-під пензля художниці, формується майбутній образ, що поступово увиразнюється та набуває форм портрету, пейзажу чи натюрморту. У цей момент мисткиня чутливо розпізнає структури власного несвідомого і, відкидаючи все зайве, видобуває з нього художній образ.

Ключовим засобом побудови композиції є кольорова площина. Палітра художниці досить розмаїта. Охра, умбра, зелень різних відтінків, глибокий синій, червоний, жовтий – це далеко не повний перелік улюблених кольорів мисткині. Важливу роль відіграє і чорний, який часто займає більшу частину полотна. Вибір палітри залежить від стану і настрою, які керують художницею в той чи інший момент. Саме завдяки своєму колориту твори мисткині знаходять сильний емоційний відгук у глядача. Дійсно, коли тривалий час дивишся на полотна Наталки Заставної, складається враження, наче ти сам перетворюєшся на колір, пронизуєшся ним наскрізь. 

Головна ознака творчого методу мисткині полягає у її трактуванні зображуваного образу. У роботах художниці ми бачимо не конкретний предмет, людину чи тварину, а щось глибше, що стоїть за їх матеріальним втіленням. Перед нами візуалізований юнгівський архетип, який промовляє скоріше не до розуму, а до серця. Мисткиня інтуїтивно актуалізує архаїчні коди і автохтонні архетипи, що живуть у глибинах несвідомого. Умовне тло, узагальнена форма, обмежений антураж та монументальність зводять художні образи творів Наталки Заставної у ранг символів, споглядання яких дарує спокій думкам і уяві. Це набуває особливої актуальності в умовах нашого сьогодення, коли змучений душевною напругою від війни глядач знаходить гармонію і радість у живописному полотні.

Іван Білан

кандидат мистецтвознавства (PhD),

голова мистецького об’єднання «Арт-Модуль»

Без назви, 2017. Полотно, олія, акрил. 70х130 см.

Без назви, 2018. Полотно, олія, акрил. 50х100 см.

Без назви, 2014. Полотно, олія, акрил. 60х150 см.

Без назви, 2013. Полотно, олія, акрил. 60х80 см.

Без назви, 2017. Полотно, олія, акрил. 120х70 см.

Без назви, 2018. Полотно, олія, акрил. 130х170 см.

Без назви, 2023. Полотно, олія, акрил. 170х130 см.

Без назви, 2012. Полотно, олія, акрил. 130х110 см.

Без назви, 2015 - Полотно, олія, акрил - 90×70 см.

Без назви, 2019. Полотно, олія, акрил. 110х70 см.

Без назви, 2019. Полотно, олія, акрил. 120х80 см.

Без назви, 2023. Полотно, олія, акрил. 100х70 см.

Без назви, 2023. Полотно, олія, акрил. 110х110 см.