Кандинський і тітчині записи

Михайло Андрійович  розповідає історію, яку вважає знаковою, символічною.

«Коли я учився в художньому інституті, тьотя передавала з дому продукти – це все загорталось у папір, щоб не побити. І ось увечері в гуртожитку я готую яєчню, розгортаю яйця, папірці відкладаю і раптом щось  мимоволі привернуло увагу, придивився, а там знайомі картинки…  

На тих папірцях були репродукції картин, фото забороненого тоді в Союзі засновника абстрактного живопису Василя Кандинського.

Я ці папірці зібрав, заховав, а влітку приїжджаю додому на канікули і запитую тьотю : «Де Ви взяли ті листочки?» 

— А це ж мого «француза» - так тітка називала свого чоловіка. – У чемодані тримає,  перечитує.

— Покажіть.

Дійсно, тітка дістає з дядькового старого чемодана книжку, видану у 1951 році у Франції. Домашнє переплетення і проста сіра палітурка свідчать про "самвидав". 

Насправді чоловік тьоті був українець,  ще дитиною у 1930 році вивезений батьками  з Галичини до Франції. Там вони жили і працювали на виноградниках у господаря – француза, а 1952 року повернулись в Україну, повіривши радянській пропаганді про вільне, заможне життя на Батьківщині. Але вже на кордоні у колишніх емігрантів радянські митники забрали майже всі речі. Коли митник  відвернувся, дядько вихопив із ящика першу-ліпшу книжку (це виявилося видання про Кандинського), заховав за пазуху та так і пройшов митницю.

В Україні їх чекало не заможне життя і робота на своїй землі, злидні і поневіряння. Довелося продати одяг, скрипки, привезені з Франції. та все одно з дев'яти дітей врятувати вдалося лише двох 

Дядько  перечитував ту книжку, згадував мову і таки зумів зберегти знання французької  впродовж усього  життя.

По-іншому видання про Кандинського використовувала тьотя. 

Коли я взяв ту книгу до рук, то на перших, без тексту, листках прочитав записи, зроблені тітчиною рукою:

— Корову гнала до бика (дата).

— Гуску садила на яйця (дата). 

Боже !   Кандинський !   Ця абстракція …  і тітчині записи. 

Ця історія унікальна, символічна, сюжет для фільму «Кандинський і Україна»!

Книга ж зберігається сьогодні у домашній бібліотеці Дмитрівих