Квітка кохання 2.0: Токсичне цвітіння

Це втілення первісної, необробленої сили, де тіло стає судиною для отруйної краси.

Це не ніжне цвітіння — це вибух. Це момент, коли енергія, сексуальність і тіньові сторони бажання більше не можуть бути стримані й прориваються назовні.

Чорне глянцеве тіло нагадує латекс — матеріал влади, контролю, домінування. Воно блищить, мов нічна шкіра міфічної істоти, створеної не для того, щоб підкорятись, а щоб диктувати ритм.

На противагу цьому — полум’яно-оранжевий, червоний, небезпечно сяючий "квітковий" вибух. Він несе еротичну загрозу, магнетизм, який спокушає та відштовхує одночасно. Цвіт тут — не символ невинності. Це зброя. Це хижа принада, готова обпалити того, хто підійде надто близько.

Скульптура продовжує архетип Ліліт — першої жінки, що не стала коритися. Тут її міф проявляється як тіло-блискавка, що поєднує маскулінне й фемінне, фалічне й квіткове.

Форма стає гімном автономії: любов тут — не сентимент, а метаморфоза; стан, в якому ніжність стикається з небезпекою, а краса — з отрутою.

Це скульптура про силу, сексуальність і небезпечне цвітіння — про те, як ерос може ставати енергією життя, а життя — жаром, що випалює старі форми.

Трансформер: квіткова частина знімається, а тіло може функціонувати як ваза для квітів або символічних композицій, підкреслюючи ідею багатошарової тілесної трансформації.