Інформація

Переглянуті товари

«Бал-маскарад» Д....

Театральний костюм
"Золотий півник",...

Театральний костюм

Маска

Це серія амбротипів у форматі 30х40 см, виконаних за технологією 19 століття на склі.

Рік створення колекції — 2016-2018.

Маска як символ життя. Маска як символ смерті. Маска, щоб стати невидимим. Маска, щоб стати видимою. Маска, щоб прикинутися кимось іншим. Маска, щоб стати кимось іншим. Маска може стати тобою. Ти можеш стати маскою. Маска —...

Це серія амбротипів у форматі 30х40 см, виконаних за технологією 19 століття на склі.

Рік створення колекції — 2016-2018.

Маски були присутні у візуальному мистецтві дуже давно, ще до того, як його почали називати візуальним мистецтвом. Маска - це не просто предмет чи символ, це філософська категорія, своєрідний портал, через який людина намагалася вийти за межі своєї особистості, за межі видимого світу, у світи богів, духів, стихій. Для європейського мистецтва, починаючи з епохи Відродження, маска є символом брехні, обману та анонімності. Вона дозволяє бути там, куди тебе не запрошували, і робити те, що не відповідає твоєму статусу. Це як Юпітер викрадає Європу в образі бика, бо Юпітеру не можна, а бику можна. В інших культурах маски часто мають містичний характер. Це спосіб зв'язку з силами природи, спосіб спілкування з духами і богами, спосіб боротьби з людськими страхами і слабкостями.

У своїй серії амбротипів український фотограф Сергій Познанський розповідає ще одну історію про людину та маску. Точніше, багато історій. Про мрії і страхи, спокуси і перевтілення та багато іншого. Естетика амбротипії, позбавлена технічної "досконалості" та багатьох інших переваг сучасної фотографії, в даному випадку працює на користь автора. Мабуть, це якраз той випадок, коли унікальна фотографічна технологія не підміняє художню цінність зображення, а навпаки, стає його частиною. Ефект старовини — це естетичне послання, яке спонукає нас розглядати авторське висловлювання поза межами поточної моди та швидкоплинних тенденцій цифрової епохи.

Роботи, створені на скляних пластинах у забутих техніках, не виглядають сучасними. Створюється враження, що моделі, які позують перед величезною антикварною камерою, змушені досить довго залишатися нерухомими, починають відчувати те ж саме, що і їхні далекі попередники з 19 століття. Процес зйомки перетворюється на ритуал, що дозволяє об'єктиву камери, немов оку невідомого божества, пильно вдивлятися в душі тих, хто наважився стати перед ним. Відбувається мимовільна трансформація, і це стає унікальною подорожжю в часі. Герої Познанського надягають не лише маски, обов'язковий атрибут усіх зображень серії, але й манеру поведінки зовсім іншої епохи. Таким чином, кожен образ поєднує в собі сучасність та історію, виводячи їх за межі часу. Конкретні образи замінюються алегоріями. Історія стає вічністю.

У роботах Сергія маски несуть абсолютно різні смислові навантаження. Іноді це класичне розуміння маски як способу залишатися інкогніто, а іноді — символи тотемних тварин, чию силу і якості ми хочемо запозичити. Ми часто бачимо маски у вигляді черепа, символу смерті. Але смерть не несе в собі звичного страху, скоріше це атрибут мудрості і відстороненості від мирської суєти. Дивитися в очі смерті — це не те саме, що дивитися на світ її очима.

Іноді в якості масок використовують предмети, які не є масками, наприклад, звичайний респіратор. І тоді наші думки мимоволі звертаються до теми технологічного апокаліпсису. І знову розмова повертається до концепції часу, присутньої майже у всіх роботах Сергія Познанського, наповнених символами різних епох і несучих численні відсилання до відомих творів старих майстрів.

Більше