У своїй творчості Сіренко Кристина досліджує та переоцінює тему найпоширеніших страхів та фобій, виражаючи її через мистецтво, оскільки страх є найпотужнішою і первинною, базовою емоцією людини. Ключові фігури її картин — безпритульні собаки, які є її особистою фобією, пов'язаною з досвідом нападу безпритульного пса зі сказом. У своїх роботах Кристина використовує особистий страх перед бездомними собаками як інструмент для відображення різних суспільних страхів, перетворюючи свою власну фобію на джерело натхнення та мистецького самовираження. Основною метою її творчості є спонукання глядачів до переосмислення та подолання власних фобій, створюючи простір для емоційного катарсису та глибшого самопізнання через мистецтво. Вона досліджує власні негативні емоції та нав’язливі стани через призму гумору та іронії, тим самим знижуючи рівень тривожності.