Я – живопис.

Живопис – дзеркало.

Не загравання зі спекулятивними темами, які актуальні в даний момент, а, значить, тимчасові та минущі.

Живопис – про очищення, це справа, що не потребує тлумачення. Це насамперед безпосередній інтимний процес творця, який прагне не усвідомлювати, а намагається відчувати поверхню і матерію мов ілюзію часу та пережитого досвіду в просторі живописного потоку через унікальну призму живописної мови. Тут автор і витвір зливаються воєдино в процесі творення;  жестом, рухом, спонтанним поривом намагаєшся через досвід, час і колір живописної поверхні доторкнутися до правдивої реальності. Мовчки дотягнутися до позачасових глибин всеохоплюючих речей, до чистої енергії душі.

Живопис – це про те, щоб відчути. А що залишиться після контакту з полотном? Лише відчуття…

Відчуття паузи; паузи, не як такої, а того, що просвічує крізь неї.