Працюю в галузі станкового живопису, стінопису, графіки.

Основні жанрові уподобання: пейзаж, портрет, натюрморт, сюжетна композиція.

Опанувала різні техніки олійного й акварельного живопису; у царині естампу – діатипії, в галузі декоративно-вжиткового мистецтва – батіку.

Храпчинська Аліна Євгеніївна, український художник, графік, оформлювач, викладач.
Народилася у Харкові 11 липня 1983 року.

Початкову фахову освіту здобула на живописному відділені Харківської дитячої художньої школи імені І.Ю. Рєпіна (закінчила у 1998 р.) та Харківського державного художнього училища (за спеціальності «художник-оформлювач», навчителі – В. Чурсин, М. Сердюк, В. Старіков, Р.Іванова, Г. Семержинський, закінчила у 2003 р.).

Вищу художню освіту отримала на художньо-графічному факультеті Харківського національного педагогічного університету ім.. Г.С. Сковороди, магістр (викладачі – М. Азаркіна, О. Радомська, Ю. Чекардин, В. Кулик; закінчила у 2015 р.).

Член Харківської організації Національної спілки художників України (з 2015 р., секція живопису).
Член Національної спілки художників Німеччини (ББК Кьольн), з 2023 року.
Переможниця міжнародного конкурсу-пленеру «Кращій художник 2020 р.» (І номінація).
Переможниця міжнародного конкурсу-пленеру «Кращій художник 2021 р.» (Гран-Прі).

Учасниця багатьох міжнародних, республіканських, обласних та міських виставок та пленерів. Має персональні виставки.

Роботи художниці знаходяться в приватних та громадських колекціях України та США, Китаю, Франції, Німеччини, Чехії, Словаччини, Румунії, Болгарії, Мексиці, Іспанії, Туреччини та інших країнах світу.

- 2016 „Живопис Аліни Храпчинської“ Галерея зображень (Чугуїв, Україна)
- 2017 „Живопис Аліни Храпчинської“ Галерея ХТМК (Харків, Україна)
- 2017 „Живопис“ Художня галерея ім. Рєпіна (Чугуїв, Україна)
- 2018 „Виставка“ Gallery na ocnozu (Карлові Вари, Чехія)
- 2019 „Сни“ Галерея Бейт Дан (Харків)
- 2020 „Подорожі моєї палітри“ Харківська дитяча художня школа ім. Рєпіної (Харків, Україна).
- 2011-2012 Всеукраїнська художня виставка „Різдво“ (Харків, Україна)
- 2015-2016 Всеукраїнська художня виставка „Різдво Христове“ (Київ, Україна)
- 2016-2017 Всеукраїнська художня виставка „Різдво Христове“ (Харків, Україна)
- 2016-2017 Всеукраїнська художня виставка „Різдво Христове“ (Київ, Україна)
- 2016-2017 Всеукраїнська художня виставка „Різдво Христове“ (Харків, Україна)
- Персональна виставка «Живопис Аліни Храпчинської» галерея « Імідж» ( Чугуїв. Україна)
- 2016 Всеукраїнська художня виставка „Харківська графіка“ (Харків, Україна)
- 2016 Всеукраїнська художня виставка „Мальовнича Україна“ (Суми, Україна)
- 2017 Всеукраїнська художня виставка „Харківська графіка“ (Харків, Україна)
- 2017 « Живопис Аліни Храпчинської» галерея ХТМК ( Харків, Україна)
- 2017-2018 Всеукраїнська художня виставка „Різдво“ (Харків, Україна)
- 2017 Всеукраїнська художня виставка „Чарівне і вічне“ (Харків, Україна)
- 2017 Всеукраїнська художня виставка „Харків-Донбас: історія, традиції, сучасність“ (Маріуполь, Україна)
- 2017 Всеукраїнська художня виставка „До Дня художника“ (Харків, Україна)
- 2017 Міжнародна виставка акварелі 2017 (Бангладеш)
- 2017 Персональна виставка «Живопис» художня галерея їм. Репіна ( Чугуїв, Україна)
- 2017 Колективна виставка „Греція“ Галерея ім. Г. Семирадського (Харків, Україна)
- 2017 Колективна виставка „Греція“ Галерея ХТМК (Харків, Україна)
- 2017 „Terchovská paleta - jeseń 2017“ (Терхово, Словаччина)
- 2017 „Звуки Буковинського румунського культурного інституту“ Париж, 18 жовтня (Париж, Франція)
- 2017 „Міжнародний пленер в Румунії“ (Бран, Румунія)
- 2018 Міжнародний фестиваль акварелі „Фабріано“ (Фабріано, Італія)
- 2018 „Українська палітра Фабріано“ (Одеса, Запоріжжя, Токмак, Львів, Харків, Україна).
- 2018 „1-й Міжнародний фестиваль акварелі в Чеській Республіці“ (Прага, Чехія)
- 2018 Міжнародний осінній салон „Високий замок“ (Львів, Україна)
- 2018 Друга всеукраїнська та міжнародна виставка-бієнале „Море акварелі“ (Одеса, Україна).
- 2018 Міжнародна виставка акварелі „Наш неймовірний світ у Харкові“ (Харків, Україна)
- 2018 Всеукраїнська виставка „До Дня художника“ (Харків, Україна)
- 2018 „Живописна Україна“ (Маріуполь, Україна)
- 2018 „Графіка в Харкові“ (Харків, Україна)
- 2018 „Всеукраїнська ювілейна виставка до 80-річчя Хонсю“ (Харків, Україна)
- 2018 „Чарівне і вічне“ (Харків, Україна)
- 2018 Персональна виставка « Exhibition» Galerie na ocnozu ( Карлови Вари, Чехія)
- 2018-2019 Всеукраїнська художня виставка „Різдво Христове“ (Харків, Україна)
- 2018 „Золотий жук“ (Миколаїв, Україна)
- 2018 „Чорна гора“ (Виноградів, Україна)
- 2019 Всеукраїнська виставка „Мальовнича Україна“ (м. Кропивницький)
- 2019 „Трієнале живопису“ (Київ, Україна)
- 2019 Виставка присвячена 75-річчю однойменного художнього коледжу ім. Рєпіної (Харків, Україна)
- 2019 „Європейський“ (Чугуїв)
- 2019 Міжнародна виставка „Інтелект в моді“ (Київ, Україна)
- 2019 „Art Beijing 2019“ (Китай)
- 2019 Всеукраїнська художня виставка „Чарівне і вічне“ (Харків, Україна)
- 2019 Міжнародний воркшоп/пленер „Геліополіс-2019“ (Обзор. Болгарія.)
- 2019 Міська рада „Міжнародний пленер Созополь“ (Созополь, Болгарія)
- 2019 Всеукраїнська виставка до Дня Незалежності України (Київ, Україна)
- 2019 Ювілейна виставка до 175-річчя від дня народження І. Ю. Рєпіна (Харків, Україна) І. Ю. Рєпіна“ (Харків, Україна)
- 2019 Проект „Шляхи майстерності“ до 75-річчя Харківської муніципальної галереї мистецтв (Харків, Україна).
- 2019 „Silver-Lend Art“ (Чорна Тиса. Закарпатська область/Україна).
- 2019 Всеукраїнська художня виставка до Дня художника (Харків, Україна)
- 2019 Проєкт „Схід-Захід разом“, Львівський палац мистецтв (Львів, Україна)
- 2019 Персональна виставка «Мріями» галерея « Бейт Дан» ( Харків, Україна)
- 2020 „Художники малюють світ“ Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Художня галерея. (Харків, Україна)
- 2020 „Women’s ART 8“ KONTRASTE galerie (Ервітте, Німеччина)
- 2020 Всеукраїнська художня виставка „Чарівне і вічне“ ХОНШУ (Харків, Україна)
- 2020 Всеукраїнська художня виставка „Різдво“ ХОНСХУ (Харків, Україна)
- 2020 „Re: Creation“ Govedarov Gallery (Салоніки, Греція)
- 2020 Міжнародний мистецький онлайн-проєкт „Інакший Х“ Музей історії міста Києва (Київ, Україна)
- 2020 Персональна виставка « Мандри моєї палітри» харківська дитяча художня школа ім. Репіна ( Харків, Україна)
- 2021 Художній музей „Виставка до Дня Європи“ імені Рєпіної (Чугуїв, Україна)
- 2021 „Виставка тварин“ (Харків, Україна)
- 2021 „Виставка сучасного мистецтва, абстракції та саярсизму“ (Київ, Україна)
- 2021 „Виставка сучасного мистецтва, абстракції та саярсизму“ (Вінниця, Україна)
- 2021 Виставка „Ürgüp 10 International Art Symposium“ (Каппадокія, Туреччина)
- 2021 Виставка „Він і Вона. Ідея пізнання світу“ Художній салон Велес. Львів (Львів, Україна)
- 2022 Проєкт „Спасенна весна“ для художників з України (Варна, Болгарія)
- 2022 „Тиждень українського мистецтва та культури“ (Blockhaus Ahlhorn. Художній салон „Veles“, Німеччина)
- 2022 Благодійний проект „Кольори полум’я серця“ на підтримку України
- 2022 „Insights and Outlooks“ „Погляди та перспективи“ (Space for Art, Падерборн, Німеччина)
- 2022 ,,Тиждень українського мистецтва та культури ll ”( Blockhaus Ahlhorn. Художній салон « Veles“ , Німеччина
- 2023 АРТ-виставка відомих українських художників „З серцем для України“ / „З Україною в серці“ (Хорватія, Спліт)
- 2023 Персональна виставка « Welten/Світи» галерея Gabriele PAQUE ( Бонн, Німеччина)
- 2023 “Vesillia in the Carpathians” (Кіото, Японія)
- 2023 Персональна виставка “Dasein” (Падерборн, Німеччина)

«Світи» Аліни Храпчинської – нова стріла живописного пориву

Естетична парадигма харківської художньої школи, до якої відноситься Аліна Храпчинська (1983 р. н.; у свій час вона учениця Дитячої художньої школи ім. І.Ю. Рєпіна, студентка Харківського художнього училища та згодом художньо-графічного факультету Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди, дійсний член Харківської організації Національної спілки художників України та дійсний член Національної спілки художників Німеччини (ББК Кьольн)), давно живиться необароковою варіативністю живописного світу. Тому що відчуває потребу в неомодерній й необароковій варіації живописної мови. Бо «барокові (та необарокові – О.К.) варіації – це ілюстрація думки про дзеркальність, про те, що кожна річ на світі відображає іншу, що мікрокосм відображає макрокосм і що взаємно відображається в загальній гармонії» (В. Єрмоленко, Ерос і Психея, К., 2023. С. 241).

Цю потребу в загальному віддзеркаленні і взаємоперегуку світу думок і речей давно відчула спочатку «молода», а тепер знана і досвідчена українська художниця.

Її малярська творчість пов’язана з осягненням традицій реалізму і модернізму, які вона передала у власний спосіб, через найближчі їй категорії пластичної чутливості, живописної експресії, декоративності, жанрового різноманіття.

Спочатку враження від її робіт складалося під впливом студентсько-початкової нормативності, під впливом немов би вигаданої «рєпінської», точніше – реалістичної, традиції. Здавалося, її живописний світ, попри вдале опанування засад фігуративного живопису, реалістичного виміру класичних зображальних засобів виразності – коліру, живописної маси, фактурності письма, просторово-композиційного рішення, лінійної ритміки – поставав з нічого, був своєрідним creatio ex nihilo.

Пізніше, мірою швидкого і впевненого творчого поступу, цей живописний світ виогранював потребу широкого пошуку «альтернативних світів і альтернативного «Я»» (В. Єрмоленко).

Тому недарма цей пошук так очевидно склався в цілісні живописні тексти, що значно виходять за межі свого власного творчого локусу, усталених традицій і суперечливих експериментів у царині живопису.

Так, це дійсно «Світи», – незнані, а іноді і невловимі, однак такі, що справляють на глядача неабияке враження, захоплюють і закарбовуються у власній візуальній пам’яті.

Не є дивним і те, що означені «Світи» Аліни Храпчинської стали ще одним знаком «закордонного» виміру українського буття». На жаль, цей вимір визначився після горезвісних подій, пов’язаних з повномасштабною агресією Росії в Україні.

Між тим, можливо, Аліна Храпчинська все одно б розширила межі свого мистецького існування і буття, бо її творчість постійно наповнена несподіваними образними візіями, образотворчими шуканнями, експериментом з кольором, композицією, пов’язана з потребою розширити межі фігуративності і змінити засоби власного живописного вислову.

Тому її візуальна практика і є «новою стрілою живописного пориву», бо її спонуки – в реальних життєвих враженнях, постійній фугації (від латинського слова fuga, що означало смисли: «втечі», «швидкого руху», навіть «бігу»), в пошуках енергії нового експресивного виміру живопису, який мріє внутрішньо оновитися і унаочнити «знайоме незнайоме» в несподіваних ракурсах, пластичних рішеннях, а головне – в симфонічності кольору, в його добре темперованому клавірі і в осяянні просторових відносин, які стають чи не головною живописною темою авторки виставкових робіт.

Здається, ідея Л.Б. Альберті про concinnitas, про гармонійну єдність і рівновагу буття, була для Аліни Храпчинської визначальною; саме вона надала можливість художниці поєднати мікрокосм з макрокосмом, досягти світлого спокою краси і впевненого її відтворення у власних живописних полотнах.

Вражає широка палітра жанрів, до яких звертається мисткиня – це і урбаністичний пейзаж та сільський краєвид, марина і ведута, жанрові композиції, квітковий натюрморт, іноді, правда, трохи менше, портрет. Однак, звертаючись до кожного з живописних жанрів, авторка виставкових робіт намагається вийти за межі жанрових умовностей, досягти певної синтетичності і рівноваги фігуративних і напівабстрактних живописних форм, – одним словом досягти тієї цілісності втілення художньої теми, обраної авторкою, яка семантично має значно глибшу сутність, ніж видиме на полотні.

Не можна сказати, що живопис А. Храпчинської різоматичний (за Дельозом), втім він дійсно нагадує борхівський сад стежинок, що розходяться у безкінечне різноманіття, з тонким нюансуванням відчуття природного в людському середовищі, відображені стихій води, сонця, повітря, вогню, а у випадку Храпчинської, і каменю тощо.

Зразковість міметичного живопису не переливається у зображальний натуралізм, а вміння узагальнити предмет образотворення перетворюється на його живописну формулу. Орієнтація на задану площину полотна як певний концепт простору, в якому перетворюються знакотворчі елементи образної мови, надає роботам А.Храпчинської певного інтермедіального виміру – бо вони в самій художній формі увиразнюють взаємодію візуального наративу і прихованого слова.

Аліна полюбляє воду, квіти, вдало схоплений настрій в кольорових переливах урбаністичного пейзажу («Сутінки», 2022; «Світло сонця, що минає», 2023; «До серця Брюгге», 2023; «Казковий вечір», 2020; «Дівочі розмови», 2022 та інші роботи), і це не є випадковим: візуальна матриця Аліни Храпчинської відбиває потенційно закладений в неї позафігуративний (безпредметний) мотив, адже синтетичне з’єднання орнаментальності, декоративності і натурності, притаманне авторці навіть в етюдних роботах («Етюд», 2023; «Відзеркалення», 2023; «Пристань», 2022; «Водяна гладь Брюгге», 2020; «Іриси», 2022; «У безпеці», 2022 та інш.), відбиває амбівалентність фігуративного і нефігуративного в сучасному живописі. Відмінним є поєднання фігури і тла в жанровій, пейзажній, квітковій сцені: «Ранок на Гоа», «Ранкова кава», «Учхісар. Захід сонця», геніально виконаний майже уїстлірівський «Туман», все 2022 р .– також відкриває значний потенціал абстрактності, за яким, можливо, стоїть у майбутньому ще одна грань творчості української мисткині.

Іноді в роботах художниці питомими виступають «римовані композиції», в яких, здається, змінюється зображальний предмет, семантичний мотив, архітепальна та космогонічна символіка, утім це не повтор чи усталений хід мислетворчості, – це також пошук «другої, іншої натури», що сприймається внутрішнім баченням, а не просто натурним оком. Особливо це стосується відображення чотирьох стихій – вітру, спалахів сонця, води, повітря, – передачі мотивів смутку, одиноцтва, самотності, незмінності природних явищ і вічності архітектурних форм, в яких людська постать залишається майже стафажним елементом. В пандан улюбленим темам художниці просувається умовний анімалізм – наприклад, її «Гуси», особливо «Буйволи»: якщо в «Гусях» акцентований кольоровий контраст, чітко простежується планування простору, то «Буйволи» – в їх S-образній та лінійно-вертикальній побудові і поступовій тональній акцентуації коричнювато-охристого у його контрасті з зеленувато-синім тлом – надають роботі якесь «сєровське» відчуття і глибинно-міфогенний, «зевсівський» зміст (чи не натяк на «викрадання Європи», але без неї самої?).

Винятковим в творчості мисткині є квітковий натюрморт – «Іриси», «Маки». Квіткова тема проривається навіть в пейзажний мотив: «Затишне подвір’я», 2020, «Весна у Італії», 2019.

Це свідчить не лише про потужне колористичне чуття авторки, а про її абсолютний і витончений зір: не вдаючись у подробиці натурного мотиву, вона узагальнює його не лише за рахунок центричної композиції, а і за рахунок тонального рішення.

Хтось може сказати, що живопис Аліни Храпчинської – «жіночий».

Утім в цьому жіноцтві є запорука не лише інтимного, ліричного, навіть поетичного відчуття світу речей, а і того, що робить живопис привабливим у цьому діджитальному і віртуальному світі, даючи сучасній людині осягнути поетику рукотворчості і кольорового симфонізму.

І в цьому запорука завшньої необаракової привабливості творчості української художниці та її подальшого розвитку.
Додамо ще: «Світи» Аліни Храпчинської – не лише сліди її подорожей, своєрідний живописний травелог; не лише вказівка на різнобарв’я жанрів і засобів образотворчої виразності, а ї своєрідний перформативний акт-призив: світи! Тобто роби так, щоб животворні живописні промені освітили ту темряву, в якій зараз перебуває людство.

Олег Коваль,

мистецтвознавець, голова секції критики і мистецтвознавства ХО НСХУ,

лауреат премії ім. І.Ю, Рєпіна.