Роботи Івана Пилипенка виконані у світлих тонах, що створює особливий настрій та особливий світ. Тут все сповнене світла, проте, це не світло сонця чи зірок, але інше, незвідане світло, яке розчиняє кордони поміж предметами й з’єднує собою все воєдино. Непрозоре стає проникним, все пронизується світлом, й виникає інша реальність на межі земного й небесного світів, де час та Вічність не заперечують один одного, проте є присутніми одночасно, а природні кольори не зникають до кінця, втім висвітлюються донезмоги. В пейзажах не можливо визначити час доби: земна мить поступається місцем миті Вічності. Всі роботи художника схожі між собою тим, що відбивають більшою мірою не красу земної природи, але красу спокою, Вічності та світла.