Народилася Касьян Алла Олексіївна в далекому маленькому селі Каташин Старокривецького сільського поселення Новозибківського району Брянської області (Росія) 22 червня 1970 року. Трохи згодом, коли її батьки-залізничники за професією оселилися біля «Роз’їзду» (так називалася маленька залізнична зупинка у серці Брянських лісів). Де найближчий сусід – за шість кілометрів, а навкруги – ліс. З раннього дитинства маленька Алла зростала серед краси природи та тваринного світу. Гуляючи лісом можна було зустріти справжнього лося,послухати щебетання птахів. Навкруги - ялинки, берізки, та ліщина. Дівчинці подобався цей лісовий світ, наповнений життям.

Коли Аллі виповнилося сім років, батьки переїхали у невеличке містечко Клинці. Дівчинці треба було йти у перший клас. Алла дуже сумувала у місті за лісовим повітрям. Воно ніби наповнює тебе до країв, і ти стаєш таким легким, мов пір’їнка. Здається, ще мить, і ти полетиш…

З шкільних років Алла любила робити різні поробки, пап’є-маше, малювала і їй подобався цей дивовижний світ.

Але життя не стоїть на місці. Батьки знов переїжджають, на цей раз, вже   до міста Кременчука Полтавської області. Кременчук – гарне місто на Дніпрі. Нові враження, нова школа і друзі. Щоб дівчинка не сумувала на літніх канікулах в духоті міської квартири, Аллу відправляли на все літо в мальовниче  село Грем’яч Чернігівської області, де жила її бабуся. Там , на берегах річок Десни й Судості відкривалися нові горизонти для творчості.

Дівчинка малювала сільські пейзажі, тварин. Одного літа прийшлося виходжувати маленьке галченя, яке впало з гнізда. Галченя підросло й стало другом Аллі на все літо.Але все минає, і літні канікули добігли кінця. Попереду – навчання в школі… Згодом, закінчивши школу, Алла вирішила поповнити династію залізничників і вступила до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту. Вона не обрала творчу професію, бо на той момент не було можливості займатися тим, чим захочеться. Бо у сім’ї настали скрутні часи. Треба було допомагати матері, яка залишилася з двома дітьми сама. Рукоділля й малювання відійшли на другий план. Так минуло багато сторінок життя майбутньої майстрині. Робота, побутові проблеми, народження сина Геннадія, невдалий шлюб і розлучення. Сім років довелося доглядати  за хворою мамою, сім років  - похованого жіночого щастя, та самотності.

У 2013 році, випадково, на просторах Інтернету Алла побачила на фото чоловіка. Тримаючи в руках мастихін, він зосереджено малював літній етюд. Руки цього чоловіка були чарівними – не можна було відірвати очей…

Так почалося знайомство з художником з міста Конотопу Борисом Сердюком. І кохання усього життя. У лютому 2014 року Алла і Борис одружилися. Народилася не тільки нова сім’я, а ще й творчій тандем. Борис відкрив дружині  інший простір, наче подарував нове життя. Дивлячись на те, як працює чоловік, Алла не помітила, як і сама стала частиною мистецтва. Художні виставки чоловіка, спільні приготування, зустрічі з художниками, майстринями спонукали Аллу взятися до роботи.

Три роки поспіль (з 2018 року) вже в досить зрілому віці, Алла вирішила зайнятися рукоділлям. Печворк або кінусайга - так називається техніка, в якій працює Алла Олексіївна. Мистецтво – кінусайгу часто називають «печворк без голки». В основі технології лежить аплікація. Клаптики тканини накладають на пінопласт в заздалегідь зроблені розрізи.

Кінусайга родом з Японії. Цю техніку створила японка Сецу Мазно у 1987 році.

Як говорить сама майстриня : «Я не публічна людина і не дуже люблю про себе розповідати, тим більш, десь виставлятися з своїми роботами. Просто створюю свої картини на пінопласті для душі. Але ж, іноді, коли робота здається вдалою, хочеться її комусь показати». Якось, в Кременчуцькій художній галереї була виставка «Я – митець!», Алла Олексіївна віднесла свою картину «Натюрморт з соняхами».

Дивовижні кольори, цікава техніка сподобалися відвідувачам виставки. В колекції майстрині біля трьох десятків робіт. Деякі роботи Алла Олексіївна дарує, деякі вже продані і прикрашають інтер’єри будинків жителів  України і зарубіжжя. На картинах, переважно, добрі  сільські українські пейзажі з дитинства, натюрморти з квітів, овочів, фруктів, та листя. Все те, що колись мріялось, хотілось відтворити у своїй творчості. Мрії здійснюються. Ностальгія - родом з дитинства.

З 2022р. Алла створила свою власну унікальну техніку, яку зараз майстриня вдосконалює. На картоні, або двп з маленьких різнокольорових шматочків тканини за допомогою клею, народжуються унікальні картини. В основному – це українські пейзажі та натюрморти. Як каже майстриня, треба,щоб українського було багато і щоб твори українських митців знали не тільки в Україні, а й за кордоном.

«Я – митець» м. Кременчук 2021р. Кременчуцька художня галерея. Кінусайга.

Виставка весняна. м. Кременчук 2021р. Кременчуцька художня галерея. Кінусайга.

Родинна виставка «Територія творчості та любові» 2022р. м. Кременчук. Кременчуцька художня галерея. Кінусайга.

«Ті, кого приручили….» виставка анімалістичного жанру 2022р. м. Кременчук. Кременчуцька художня галерея. Авторська техніка.

Лист Клімту «Золото душі». 2022р. Кременчуцька міська художня галерея. Авторська техніка.

Всеукраїнська виставка до 300-річчя Григорія Сковороди. 2022р. м. Полтава. Авторська техніка.

Всеукраїнська виставка «Світ ловив мене… Філософія вільної України» до 300-річчя Григорія Сковороди. 2022р. м. Кременчук. Авторська техніка.

Картинна галерея Наталії Юзефович. Виставка декоративного мистецтва «Традиції і сучасність». 2022р. м. Кременчук. Авторська техніка.