Якось, після плідної роботи на пленері, я йшла, обвішана мольбертом, полотнами, пакетами з фарбами і вже збиралася додому... Раптом вийшла на таку сонячну галявину, що в мене перехопило подих! Здавалося, саме сонце спустилося з неба на землю. Сліпуче яскраве дерево було королем цього простору. Резиденція сонця допомогла мені відтворити себе на полотні назавжди. Це свого роду імперія в імпресіонізмі. Сміливо? Так! А інакше і бути не може із сонячними фарбами))))