Щедрість таланту

У 1913 році побачив світ альбом репродукцій картин Ніни Божко. Виданий у подарунковому варіанті, він не призначався для продажу, а розійшовся по посольствах України. Передмову до цього альбому написав Борис Олійник.

З-поміж майстрів пензля і різця, котрі найопукліше передали ознаки часу з другої половини минулого віку до дня нинішнього 21-го століття я назвав би Ніну Григорівну Божко.

За всіх іманентних чинників, притаманних професії художника взагалі, серед колег її вирізняє універсалізм, зауважений мистецтвознавцями уже з першокроків творчості. Причому, він набувався на марші, не в тиші лабораторій, а в гарячих буднях "великих строк", і не завжди за унормованими програмами. У сув’язі з неординарним життєписом це вигранило характер, сказати б, чоловічої вдачі в досягненні мети "крізь тернії до зірок". І ця мужність "іти проти вітру" за будь-яких обставин, проявилась у Ніни ще підлітком, коли вона в 14 літ пішла на свій хліб, працюючи гравером на заводі.

У Ніни Григорівни формула "наука перевіряється практикою" набула парадоксального виразу "практика перевіряється наукою", оскільки життєвий досвід обганяв теорію - треба було заробити на хліб насущний для себе і родини. Але ця обставина лише ще раз засвідчує щедрість її таланту, таланту від Бога. Відтак вона ніколи не була заробітчанкою, а лише творцем. Причому, не холодним професіоналом в лабораторній тиші, а, як правило, у польових умовах. Чи багато знайдеться митців, які, окрім мистецької, мали б спеціальність майстра-керівника альфрейно-малярських робіт і найвищий для робітника - сьомий розряд? Відтак їй достеменно до лиця рядки з однієї фільмової пісні - "не народні артисти, а артисти із народу".

Однак Ніна Божко ніколи не скособочувала на аматорство. Вона - вищого класу професіонал, причому неймовірно широкого профілю. Фахівці захоплене відзначають, що вона на високому рівні освоїла техніку літографії та лінориту, творить у книжковій і станковій графіці, в акварелі, гуаші, у жанрі плакату, портрету, натюрморті, пейзажі. Одне слово, важко знайти жанр, який би не освоїла ця безмежно талановита жінка - донька загиблого від рук окупантів підпільника. Тому з такою дочірньою любов’ю Ніна Божко створила цілий цикл портретів ветеранів Великої Вітчизняної війни і праці. І то не просто розфарбовані фотографії, а з кожного портрета прочитується самодостатня особистість. Це віддяка її - доньки війни - тим, хто, смертю смерть здолавши, врятували світ від коричневої чуми.

Кожен твір майстрині у будь-якому жанрі утеплений її материнським серцем, і за цим живим пульсом ми впізнаємо твори Ніни Божко. І що характерно - з роками її творчий не пригальмовується, а навпаки - б’ється все чіткіше. Многая ж Вам літа, Велике Майстрине! Хай молодість Духа у Вашому серці вовіки не гасне!