Включає різні види скульптурної композиції (голова, погруддя, фігура, група), різні жанри (портрет, композиція, анімалістика). У станковій скульптурі застосовуються різні технічні методи - ліплення, висікання, різьблення, лиття, вибивання та ін., і використовуються різні матеріали (камінь, метал, дерево, кераміка, скло, синтетичні полімери). У композицію можуть також вводитися готові об'єкти, запозичені з побутового оточення або технічної сфери.

У наш час під станковою скульптурою розуміють твори, призначені для виставок, музеїв, громадських і житлових інтер'єрів (у XIX ст. навіть виникло поняття «кабінетної скульптури»).

Станкова скульптура розрахована на сприйняття з близької відстані, не пов'язана з предметним оточенням і архітектурою конкретного інтер'єру, вона передбачає тривалий контакт з глядачем, спонукає його до співпереживання. Як правило, розмір станкової скульптури значно менший за натуральну величину зображуваних об’єктів, але іноді навпаки, перевищує їх (наприклад, при зображенні комах).

Станковій скульптурі властиві оповідальність, психологізм, автори часто вдаються до метафори і символу.

Через відносну незалежність від навколишнього предметного середовища й архітектурної ситуації, а також завдяки різноманітності та мобільності використовуваних технічних прийомів станкова скульптура може мати яскраво виражений експериментальний характер. У ній легко втілюються нові ідеї, всебічно проявляються особливості індивідуальності автора.