Одне з найвідоміших мистецьких об'єднань в Росії. Було організоване художниками-авангардистами Михайлом Ларіоновим і Наталією Гончаровою.

Епатажна назва «Віслючий хвіст» походить від написаної в модерновому стилі картини невідомого художника Йоахіма Рафаеля Барональі «І сонце заснуло над Адріатикою», що виставлялася на щорічній паризькій виставці Товариства незалежних художників в 1910 році. Ця картина викликала схвальні відгуки критиків і при закритті Салону була визнана однією з кращих. Але незабаром вибухнув скандал. Як з’ясувалося, цю картину «написав» осел, до чийого хвоста був прив'язаний пензель.

Під час сеансу «малювання» осла годували морквою, він весело махав хвостом, і в результаті вийшла чудова абстрактна картина.

Ідея містифікації належала письменникові Ролану Доржеле, який побився об заклад з друзями, що «на порожньому місці» може створити новий напрямок у мистецтві.

Крім Михайла Ларіонова і Наталії Гончарової, у «Віслючий хвіст» прийшли майстри російського футуризму К. Малевич, В. Татлін, В. Барт, А. Шевченко та ряд інших художників з об'єднання «Бубновий валет», котрі вирішили організувати свою власну, набагато більш радикально-авангардну експозицію.

У стилістиці домінували навмисний примітив, потужна колірноформальна експресія, мотиви сільській архаїки або грубуватого міського фольклору.

На відміну від «Бубнового валета», «Віслючий хвіст» розпався вже в 1913 році, так і не утворивши загальної художньої парадигми.